Витоки культури і освіти в с. Купчинці сягають часів існування містечка Бродилів. Церковне братство, що існувало при церкві св. Миколая організувало церковно – приходську школу і опікувало її матеріально впродовж багатьох років. В 1841 році в селі проживало 1672 чол. греко-католиків , що дало змогу із скасуванням кріпосного права в 1848 році подбати про будівництво місцевої школи. Того ж 1848 року на кошти громади збудовано муроване приміщення місцевої школи частина існуючого сьогодні приміщення , яка заснована , як “однокласна з вик ладовим язиком руським ”. В школі розміщувалася і квартира директора . 
1876 року збудовано ще одне муроване приміщення , а 1877 році її перейменовано на двокласну. 1892 року школа перетворена в трикласну . Обов’язковими до навчання 1895 р. є 165 хлопців і 154 дівчат . З них навчалися 111 хлопців і 97 дівчат . На початку ХХ сторіччя прийнято закон про обов’язковість навчання молоді , за що батьки були змушені платити 2 корони . Школа перетворюється в чотирикласну. Навчання в 1 і 2 класі однорічне , а в 3 і 4 – дворічне. Вивчали: українську , польську та німецьку мови , рахунки, релігію , історію держави , а пізніше – географію, природу , садівництво . 1890 року в Купчинцях разом з присілками нараховується 3773 душ з них 2667 грекокатоликів . В селі організовується осередок радикальної партії , активним членом якої був Павло Думка. Засновано 1868 року у місті Львові товариство “Просвіта ” знаходить своїх прихильників і в с. Купчинці . Перша читальня “Просвіти” тут організовано в 1885 році . В Тернопільському повіті була 44 читальні , сюди входила і читальня ”Просвіта ” в Купчинцях . Впродовж багатьох років головою цього товариства був селянський поет , друг і соратник І. Я.Франка – Павло Думка. В цей час бурхливо розвивається культурне життя і політична активність селянства. Вперше на Галичині тут 28 червня 1891 року засноване товариство “Сокіл”, членами-засновниками якого стали: Клементій Жмур , Михайло Думка , Павло Думка , Антон Виговський , Стефан Гарматій , Тимко Качунь.
В Купчинцях були добре розвинені культурно-освітні установи: гурток сільського господаря, товариство “Січ” Філія “Союзу України”, в 1911 році засновано товариство ”Пласт”, яка до того часу знаходилась на Містечку, в домі Онуфрія Чайки. В цей час товариство мало 193 книжки і передплачувало газети: “Громадський голос”, “Писання Просвіти”, та ”Свободу”. Перед І світовою війною для учнів, що закінчили початкову школу, існує ще доповнююча школа. Заняття в ній проводились кілька разів на тиждень. Учнів навчали: фотографії, сільському господарству, ремеслу...
Село чисельно зростає, і в січні 1914 року в школі навчається 627 дітей. З початком першої світової війни культурне і освітницьке життя в селі завмирає. І лише 1920 року відновлює свою роботу школа, а з 1921 року – товариство “Просвіта”, головою якої обрано січового стрільця Михайла Касара.
Польський уряд проводить політику масового ополячення населення. Насильно закрито українську школу в с. Драгоманівка, натомість засновано державну польську школу. Така ж школа і польська читальня організовується в с. Яструбово, та значного впливу на Купчинці це не справило. Українська школа в селі, як і українська освіта взагалі, утримується в основному на пожертвування селян. Школа 20-30-х років містилася в двох приміщеннях: два муровані, а третє в будинку жителя села біля Демки Михайла.
Велику роль в становлені української школи цього періоду відіграв її директор – Теодор Гриневич. Нарад з навчальними предметами він навчав дітей садівництву, бджільництву, квітництву. За прогресивні погляди в галузі освіти та підтримки всього українського директора і його синів було побито, звільнено з роботи, власну бібліотеку Грінкевича спалено перед школою. Всі шкільні заходи знаходяться під постійним наглядом місцевого пастерункового. В школі викладають вчителі-поляки. Українська мова стає другорядним предметом. Та громадське життя в селі не затухає. В 1921 році в селах Купчинцях та Денисів діє товариство охорони та опіки дітей. 21 січня 1925 року в селі створено українське педагогічне товариство, членами якого стали Шкільний Михайло, Парафій Микола, Михайло Косар. З 1930 року це товариство перетворено в кружок “Рідна школа”, який очолив місцевий священик Михайло Козорів.
Для школярів старшого віку і молоді в 1928році створюється товариство “Луг”, членами якого було 68 чоловік, голова товариства Онуфрій Чайка секретар Василь Олійник. В кінці 20-х років на кошти громади збудовано ще один будинок, де розмістилась читальня “Просвіти”. Дитячий садок в с. Купчинці діяв ще до I світової війни, але особливо інтенсивно в 20-30роках. Постійного приміщення не було, а наймалась селянська хата, здебільшого Росоляна Олекси, члена товариства “Просвіти”.Садок діяв протягом літніх місяців. Жіночою радою села призначалась вихователька і завідуючий господарською частиною. Харчування по черзі готували жінки села із своїх продуктів, а навчально-виховний процес здійснювали священик і вихователь. Для жінок-матерів при школі було організовано курси веденню кухні та миття. Славною сторінкою в історії села була діяльність драматичного гуртка в 20-30роках. Місцевими аматорами було поставлено багато вистав. Їх завжди з цікавістю зустрічали жителі навколишніх сіл і міста Тернополя. За короткий період існування радянської влади 1939-1941 роки культурне життя села зазнало великого руйнівного впливу, припинено діяльність всіх просвітницьких і культурних товариств і політичних організацій, які майже протягом століття формувались не дивлячись на утиски колонізаторів. Та останній завойовник виявився найбільш підступним і жорстоким. Будучи закритою під час військових дій 1943-1944 років школа відновлює свою діяльність 1945 року як чотирикласна і з 1947 року як семирічна. За активною підтримкою добродіїв Шележинського і Ткача в 1952 році вона перетворена в середню школу. 1955 року перший випуск середньої школи 29 учнів. Протягом 60-70-х років проведено дві добудови школи.
Незабутньою сторінкою в історії школи стало відкриття пам’ятника І. Я. Франку в 1971 році.
На території школи побудований гуртожиток для дітей які доїжджають, їдальня. Побудова зроблена у 1973-75 роках.
У 1991 році розпочато будівництво шкільних майстерень. Будівництво не завершене, знаходиться в стані “ замороження”, є великою небезпекою для життя дітей.
Зі спогадів старожилів отримуємо відомості про директорів. Першим згадується Теодор Гринкевич, який директорував у 20-30 роках ХХ ст. Він домігся від громади невеликої земельної ділянки, де учні вчилися щепити дерева, вирощувати овочі, доглядати за пасікою. З 1945 - 1955рр. – Підручний Андрій Дмитрович 1955 – 1962 - Федорович Василь Григорович 1962 – 1969 - Тележинський Володимир Іванович 1969 – 1977 - Дика Марія Михайлівна 1977 - 1984 - Косар Ярослав Миколайович 1984 – 1987 – Ханас Ярослава Володимирівна 1987 – 1995 – Гавришок Борис Романович. Із 1995 року директором школи є Вацлавський Іван Євгенович. На ці роки припадає спортивна слава школи, вчительський драматичний гурток, розмаїття позакласної роботи, а за цим всім конкретні наші вчителі, їх успіхи і невдачі, їх надії і сподівання, щоденна напружена праця, заради утвердження світла знань, добра і людяності на многії і благії літа!!!
Коментарi